Воєнні злочини в Україні: покарання невідворотне

Під постійним вогнем перебуває цивільне населення. Окупанти обстрілюють колони з гуманітарною допомогою, беруть в заручники цілі міста. Ми ніколи не забудемо перші кадри зі звільнених від російської окупації територій Кіївської області, супутникові знімки масових поховань з Маріуполя. Здається немає жодного злочину, який би не вчинили рашисти на території України.

Відповідальність за воєнні злочини обов’язково буде.

Тож, розбираємось що таке воєнний злочин, хто буде покараний та як Україна планує притягувати злочинців до відповідальності.

Найперше потрібно розібратись у термінології.

Воєнний та військовий злочин чи є різниця?

Міжнародне кримінальне право визначає, що воєнні злочини - це серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року, а також законів та звичаїв ведення війни.

Національне законодавство не містіть визначення воєнних злочинів, а відміну від військових.

Згідно з положеннями Кримінального кодексу України військовим злочином визнається правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

Отже, розмежовуючи ці дві групи злочінив неодмінно варто відзначити таке:

1. Воєнні злочини є регулюються нормами міжнародного права, військові злочини регулюються національним законодавством;
2. Воєнні злочини охоплюють неправомірні діяння під час ведення війни, вийськові злочини можуть вчинятись і у мирний час та порушують порядок служби у війську певної країни.

Тут важливо зауважити, що Кримінальний кодекс України вмістить кілька складів злочинів, які дублюють воєнні злочини, передбачені Римським статутом :

• ст. 432 "Мародерство",
• ст. 433 "Насильство над населенням у районі воєнних дій",
• 434 "Погане поводження з військовополоненими",
• 435 "Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею".

Воєнні злочини

Повний перелік воєнних злочинів містіться у Римському статуті.

Воєнні злочини не мають строків давності, це значить, що проміжок часу між днем вчинення злочину і днем набрання сили вироком суду не обмежено, тому винні особи понесуть відповідальність не залежно від того, скільки часу знадобиться на їх виявлення, розслідування їх злочинів та суд на ними. Воєнні злочинци будуть переслідуватись довіку!

Окрім того, характерим для воєнних злочинів є те, що відповідальність за них не завжди є персональною. Тож, командири, які знали про вчинення підлеглими воєнних злочинів, але не вчинили будь-яких дій щоб їм запобігти, згідно норм міжнародного права так само будуть нести кримінальну відповідальність.

Міжнародне кримінальне право не визнає будь-яких імунітетів посадових осіб (в тому числі голів держав, голів чи членів урядів тощо) щодо притягнення до відповідальності за воєнні злочини.

Також не варто сподіватись на уникнення покарання тим, хто при вчиненні воєнних злочинів посилається на виконання наказів, адже стаття 33 Римського статуту передбачає, що виконання злочінніх наказів не є піжставою для звільнення від відповідальності.

До воєних злочинців застосовується покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 30 років, а у випадку вчинення особливо тяжких злочинів може застосовуватись довічне позбавлення волі. Окрім того, до воєнних злочинців може бути застосовано покарання у штрафу чи конфіскації майна і доходів.

Всі воєнні злочини умовно подляються на дві великі групи:

1.Порушення Женевський конвенцій 1949 року:

Конвенція про захист цивільного населення під час війни,

Конвенція про поводження з військовополоненими,

Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі ,

Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях .

До таких злочинів належать:

• умисне вбивство;
• тортури та нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти;
• умисне нанесення сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю;
• незаконні, необґрунтовані та масштабні руйнування та привласнення майна, не викликані воєнною необхідністю;
• змушування військовополоненого чи іншої особи до служби у збройних силах країни-ворога;
• умисне позбавлення військовополоненого чи іншої особи права на справедливий суд;
• незаконна депортація чи переміщення чи незаконне позбавлення волі;
• взяття заручників.

2.Порушення законів та звичаїв ведення війни.

До таких злочинів належать:

• умисний напад на цивільне населення чи окремих цивільних, які не приймають безпосередньої участі у воєнних діях;
• умисний напад на цивільні об’єкти, які не є воєнними цілями;
• умисне завдання ударів по гуманітарним місіям чи об’єктам;
• здійснення умисного нападу, в умовах, коли достовірно відомо, що такий напад призведе до загибелі цивільних чи завдання шкоди цивільним об’єктам чи навколішньому середовищу;
• напад на незахищені та такі, що не являються воєнними цілями міста, села чи будівлі з застосуваннм будь-яких засобів;
• вбивство чи поранення комбатанта, який склавши зброю чи не маючи засобів захисту безумовно здався;
• неналежне використання прапора парламентаря, прапорів чи воєнних знаків розпізнання та форми противника чи ООН, а також емблем, встанволених Женевськими конвенціями, внаслідок чого було заподіяно смерть чи шкоду особі;
• переміщення прямо чи опосередковано державною-окупантом частини її власносго населення на окуповані нею території чи депорація населення окупованої території на інші території;
• умисне завдання ударів по будівлям релігійного призначення, освіти, мистецтва, науки чи благодійності, а аткож по пам’ятникам та госпілалям;
• завдання фізичних ушкоджень особам, які знаходяться під владою окупантів;
• заяви про те, що пощади не буде;
• знищення чи захоплення майна за вийнятком випадків, коли такі дії продиктовано воєнною необхідністю;
• примушування громадян супротивника до участі в воєнних діях проти їх власної країни
• пограбування населеного пункту, навіть взятого штурмом;
• застосування отрут, отруйних газів чи будь-яких інших отруйних матеріалів чи засобів;
• застосування забороненої міжнародним правом зброї та боєприпасів;
• посягання на людську гідність;
• зґвалтування, сексуальне рабство, примушування до проституції, примусова стерилізація;
• використання цивільних осіб для прикриття під час ведення бойових дій;
• умисне завдання ударів по медичним цілям чи персоналу;
• умисні дії, що призводять до голоду цивільного населення в тому числі створення перешкод у постачанні гуманітарної допомоги
• набір чи вербування дитей у віці до 15 років у національні збройні формування та їх використання для активної участі у бойових діях.

За повідомленнями Генерального прокурора України станом на середину березня 2022 року прокуратурою розслідуються понад 1700 воєнних злочинів, скоєних рф на території України.

Також слід відзначити, що до розслідування воєнних злочинів, скоєних в Україні долучились прокуратури Литви, Польщі та офіс прокурора Міжнародного кримінального суду - про це йдеться в повідомленні офісу Генерального прокурора України.

Нагадуємо, що в Україні створено сайт, з метою збору доказів щодо воєнних злочинів https://warcrimes.gov.ua Офіс генерального прокурора закликає, якщо ви стали потерпілим або свідком воєнних злочинів росії – фіксуйте та надсилайте докази через сайт.

Так само про воєнні злочини, скоєні в Україні можна повідомляти безпосередньо Головному прокурору МКС, на електронну пошту [email protected]. Такі повідомлення можуть бути написані будь-якою мовою, про переклад подбають в офиси прокурора.