Перший пішов: чи буде покарання для пропагандистів?

12 квітня 2022 року Офіс Генерального прокурора повідомив про оголошення підозри російському журналісту і публіцисту Армену Гаспаряну.

Вказана особа підозрюється в публічних закликах до геноциду, а також виготовленні та розповсюдженні матеріалів із такими закликами. Вказані дії містять ознаки складу злочину передбаченого ч.2 ст. 442 Кримінального кодексу України.

Геноцидом за національним законодавством визнаються діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом:

• позбавлення життя членів такої групи;
• заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
• створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення,
• вчинення дій, спрямованих на скорочення дітонародження чи запобігання йому
• насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

У разі визнання Гаспаряна винним у закликах до геноциду йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.

Як зазначено в повідомленні підозрюваний, який є автором книги "Денацификация Украины. Страна невыученных уроков", у своєму творі системно просував твердження про неспроможність української держави до подальшого існування, неповноцінність та другосортність української нації. Автор закликав владу рф провести так звану !денацифікацію" України. В тому числі шляхом проведення воєнних дій на її території та забезпечення повного зовнішнього контролю.

Підозрюваний вказав на необхідність початку "денацифікації", а по суті геноциду українського народу з кордонів так званих "ДНР" та "ЛНР", просуваючись далі по всій території України. Серед його ідей – фільтраційні і концентраційні табори для українців та навіть їх повне знищення.

Твердження з книги "Денацификация Украины. Страна невыученных уроков" неодноразово використовувались вищим політичним та військовим керівництвом РФ для виправдовування військової агресії проти України. А Управління справами Президента РФ закупило її для вивчення та використання посадовими особами.

Слідство у вказаній справі здійснюють слідчі СБУ.

Правосуддя вже наздоганяло пропагандистів і раніше. Найвидоміші прецеденти:

1. Юліус Штрайхер (головний редактор тижневика "Der Stürmer" (Дер Штюрмер) був засуджений Нюрнбергзький трибуналом до повішання за звинуваченням у підбурюванні до вбивств євреїв. В якості доказів були надані двадцять трі статті "Der Stürmer" у яких містилися прямі заклики до знищення євреїв. Трибуналом було встанволено, що пропаганда, яку дуркував Штрайхер сприяла психологічній підготовці мас до знищення єврейської нації та до військової агресії. 16 жовтня 1946 року відбулась публічна страта.
2. Фердинанд Нахіман, Жан Боско Барайяґвізу (співзасновники радіостанції RTLM) були були звинувачені в підбурюванні до геноциду та, власне, геноциді й злочинах проти людяності й засуджені на строки від 30 до 35 років. Міжнародним кримінальним трібуналом щодо Руанди було встановлено, що пропаганда, яка транслювалась через медіа майданчики, що належали вказаним особам призвела до геноциду народності тутсі, під час якого, за різними оцінками, були убиті від 500 тисяч до 1 мільйона осіб.
3. Цікавим також є кейс Ганса Фріче (радіоведучий, високопоставлений чиновник Міністерства народної освіти та пропаганди Йозефа Геббельса). Він постав перед Нюрнбергзький трибуналом по аналогічним звинуваченням, що й Юліус Штрайхер. Однак, засуджений за заклики до геноциду не був. Рішення суду про справі Фріче встанвовило важливу відмінність між мовою ненависті та пропагандою ненависті. Хоча його виступи по радіо та офіційні заяви у якості посадовця Міністерства пронизані антисемітизмом, однак Фріче прямо не закликав до масових вбивств євреїв. Це є очевидною відмінністю його дій від пропаганди Юлиуса Штрейхера. Однак, своє покарання Фріче таки отримав, його було засуджено в одній із справ по денацифікації до дев’яти років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі за розпалювання антисемітизму та брехню німцям.
4. Не за злочини проти людяності, але за пропагандистську діяльність було засуджено і статс-секретаря Імперського міністерства народної освіти і пропаганди Отто Дітріха. Він отримав сім років ув’язнення.
5. На процесі до денаціфикації до десяти років трудових таборів був засуджений Макс Аман, який у своїх руках зосередив керівництво німецькою пресою після приходу нацистів до влади.
6. Не уник покарання і режисер Фріц Хіпплер, який у 1940 році зняв пропагандиський фільм "Der ewige Jude" (Вічний ж*д). На процеси по денаціфикації він перекладав вину за фільм на свого роботодавця Гебельса, якому він підпорядковувався та накази якого мав виконувати. Однак це не врятувало його від двох років ув’язнення.
7. За свої антисемітські карикатури, які друкувались в журналі "Der Stürmer" до десяти років таборів був засуджений Філіп Рупрехт.

Тож, як бачимо, пропагандисти вже несли відповідальність за свої ганебні вчинки, тепер чекаємо на лаві підсудних Скабєєву, Соловйова, Симоньян, Ернста, Міхалкова та всіх причетних до розпалювання ворожнечі та закликів до геноциду українського народу.