Харківська жіноча гімназія пані Григорцевич: поява та історія від сайту "Мій Харків" 

Після відкриття Харківського імператорського університету, який нині носить ім'я Василя Назаровича Каразіна, Харків набуває слави міста освіченого та інтелігентного. Поява університету стимулювала розвиток великої кількості навчальних закладів, зокрема і жіночих, про що розповідає Мій Харків.

Відкриття закладу

Особливе місце в структурі освіти міста займали жіночі гімназії, які готували дівчат до подальшої педагогічної діяльності. Кращі приватні навчальні заклади подібного роду відрізнялися високим рівнем підготовки гімназисток, яких прагнули за пристойну плату навчити курсу основних предметів, які не поступаються курсу чоловічих гімназій, а також відповідним манерам, необхідним атрибутом будь-якої цивілізованої людини.

3 листопада 1859 року пані Н.Я. Грегорцевич відкриває навчально-виховний заклад для дівчаток «на рівні парафіяльного училища». Спочатку цей навчальний заклад мав вигляд приватного пансіону, проте незабаром він був перетворений на «жіноче училище на рівні повітового училища».

17 лютого 1872 року заклад пані Грегорцевич стає училищем другого розряду. При ньому відкривається підготовчий пансіон. Лише через дев'ять років, у 1881 році, училище набуває статусу жіночої гімназії Міністерства Народної Освіти.

Кого приймали і як навчали

Гімназія розташовувалась по вулиці Вознесенській, будинок №3 (а пізніше - Гімназійна набережна, будинок №2). У гімназії був підготовчий, сім «нормальних класів» (стандартне 7-річне навчання), додатковий 8-й клас, а також пансіон. Якщо перші сім класів гімназисток навчали основним предметам, то восьмий рік навчання вони присвячували навчанню навичок педагогічної майстерності у «спеціально-педагогічному» класі.

До жіночої гімназії пані Грегорцевич приймалися дівчатка з 7-річного віку. Під час прийому майбутні гімназистки не складали вступних іспитів, проте при прийомі потрібно знання матеріалу за програмами для жіночих гімназій, які були затверджені 31 серпня 1874 року Міністром Народної Освіти.

Незалежно від класу, всі дівчата, які вступають до гімназії, повинні були надавати в обов'язковому порядку метричні дані, а також свідоцтво про щеплення проти оспи. Вищезгадане медичне доповнення подавалося при проханні безпосередньо на ім'я пані начальниці гімназії.

Оплата за навчання

Жіноча гімназія пані Григорцевич була приватним навчальним закладом, плата за навчання у якому була по кишені лише забезпеченим харків'янам. Оплата за навчання варіювалася від 50 рублів до 400 рублів на рік залежно від класу та ступеня перебування у гімназії.

Так, вихованки ділилися на три групи: 1) прихожі; 2) напівпансіонерки; 3) пансіонерки. За підготовчий клас батьки гімназистоквіддавали 50 рублів за рік навчання. За перший клас доводилося доплачувати згори ще 25 рублів. Все інше навчання гімназистоквимагало оплати в розмірі 100 рублів на рік. Відповідно, за гімназистку-напівпанісіонерку батькам доводилося оплачувати 200 рублів незалежно від класу, а за пансіонерку - всі 400 рублів на рік.

Крім цього, існувала додаткова або як її називали «особлива» плата за уроки музикування на фортепіано та сольний спів. Плата встановлювалася за особистою домовленістю з батьками та вносилася за півроку наперед (у січні та серпні). Проте, уроки французької та німецької мов, малювання, рукоділля, хоровий спів та танці не вимагали особливої плати.

Безсумнівно, умови оплати за навчання позначалися на кількості учнів. Так, 1903-1904 навчальному році у гімназії пані Григорцевич навчалося 316 дівчат, а у 1904-1905 навчальному році кількість вихованок становила 325.